манірний

Значення в інших словниках

1. манірний — мані́рний прикметник Орфографічний словник української мови
2. манірний — Маніжний, церемонний, дзиґльований, с. тонний, світський. Словник синонімів Караванського
3. манірний — -а, -е. Позбавлений простоти і природності. || Порушення поведінки, що характеризується неприродністю та химерністю рухів і міміки. || З витонченими манерами (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
4. манірний — МАНІ́РНИЙ, а, е. 1. Позбавлений простоти та природності. – Пане Ястшембський! наші вельможні панни такі манірні, такі тонні та скучні! (І. Словник української мови у 20 томах
5. манірний — МАНІ́РНИЙ (позбавлений простоти й природності), РОЗМАНІ́ЖЕНИЙ розм., ЖАНТИ́ЛЬНИЙ розм., заст. — Ходичин син — кращий за цього манірного франта Криштофа (З. Словник синонімів української мови
6. манірний — Мані́рний, -на, -не церемо́нний = мані́рний Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. манірний — МАНІ́РНИЙ, а, е. Позбавлений простоти та природності. — Пане Ястшембський! наші вельможні панни такі манірні, такі тонні та скучні! (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
8. манірний — Манірний, -а, -е Манерный. Наші вельможні пани такі манірні. К. Словник української мови Грінченка