манірний
МАНІ́РНИЙ, а, е.
1. Позбавлений простоти та природності.
– Пане Ястшембський! наші вельможні панни такі манірні, такі тонні та скучні! (І. Нечуй-Левицький);
Увіходить немолода, носата, але манірна дама, надто пишно, але без смаку вдягнена, напудрена і нарум'янена (І. Кочерга);
Як добре, що вона зовсім не схожа на жодну з цих манірних пані і панянок, які обсадили цей пароплав немов мухи (І. Роздобудько);
Тоді все літо ми читали тільки французів, все, що змогли знайти, навіть Альфреда де Мюссе, який раніше видавався мені надто манірним (Н. Сняданко).
2. З витонченими манерами (у 2 знач.).
Куліш манірний, красивий, самозакоханий, як завжди, пишномовно зустрів Тараса (О. Іваненко);
То ми лише уявляємо середньовічних лицарів та кавалерів вишуканими та манірними (О. Бердник);
Пани поштиво скидали капелюха і кланялися, панянки припіднімали сукні в манірних па-де-де (Любко Дереш).
Значення в інших словниках
- манірний — мані́рний прикметник Орфографічний словник української мови
- манірний — Маніжний, церемонний, дзиґльований, с. тонний, світський. Словник синонімів Караванського
- манірний — -а, -е. Позбавлений простоти і природності. || Порушення поведінки, що характеризується неприродністю та химерністю рухів і міміки. || З витонченими манерами (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- манірний — Удаваний, неприродній, див. маніритися Словник чужослів Павло Штепа
- манірний — МАНІ́РНИЙ (позбавлений простоти й природності), РОЗМАНІ́ЖЕНИЙ розм., ЖАНТИ́ЛЬНИЙ розм., заст. — Ходичин син — кращий за цього манірного франта Криштофа (З. Словник синонімів української мови
- манірний — Мані́рний, -на, -не церемо́нний = мані́рний Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- манірний — МАНІ́РНИЙ, а, е. Позбавлений простоти та природності. — Пане Ястшембський! наші вельможні панни такі манірні, такі тонні та скучні! (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- манірний — Манірний, -а, -е Манерный. Наші вельможні пани такі манірні. К. Словник української мови Грінченка