манірниця

МАНІ́РНИЦЯ, і, ж., розм.

Манірна жінка.

– І хоча дурощами любовними не займаюся, одначе як справжній християнин не супроти мар'яжу; звичайно, жінку шукав би не модницю й манірницю, а просту, покірливу й хазяйновиту... (М. Старицький);

Юна манірниця невимовно шкодує з того, що їй ніяк не вдається пройтися перед звернутими на неї поглядами, не торкаючись землі (М. Слабошпицький);

Скриня дружини прокурора, можливо, набита грішми набагато щільніше, ніж скрині всіх ваших розорених манірниць (Р. Терещенко, пер. з тв. А. Дюма).