1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

манірниця

Мані́рниця, -ці, -цею; -ниці, -ниць

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. манірниця — мані́рниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. манірниця — -і, ж. Манірна жінка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. манірниця — МАНІ́РНИЦЯ, і, ж., розм. Манірна жінка. – І хоча дурощами любовними не займаюся, одначе як справжній християнин не супроти мар'яжу; звичайно, жінку шукав би не модницю й манірницю, а просту, покірливу й хазяйновиту... (М. Словник української мови у 20 томах
  4. манірниця — МАНІ́РНИЦЯ, і, ж. Манірна жінка. Словник української мови в 11 томах