манірниця
МАНІ́РНИЦЯ, і, ж. Манірна жінка.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- манірниця — мані́рниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- манірниця — -і, ж. Манірна жінка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- манірниця — МАНІ́РНИЦЯ, і, ж., розм. Манірна жінка. – І хоча дурощами любовними не займаюся, одначе як справжній християнин не супроти мар'яжу; звичайно, жінку шукав би не модницю й манірницю, а просту, покірливу й хазяйновиту... (М. Словник української мови у 20 томах
- манірниця — Мані́рниця, -ці, -цею; -ниці, -ниць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)