манірно
МАНІ́РНО. Присл. до мані́рний.
Білява жіночка в кучериках, .. манірно закотивши очі, сиділа в кріслі з застиглим, як у ляльки, виразом обличчя (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 119);
Бжеський манірно розкрив скриньку, яку поквапливо подав йому Свенціцький, і вийняв грамоту з печаткою на шнурі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 19).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- манірно — мані́рно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- манірно — Присл. до манірний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- манірно — МАНІ́РНО. Присл. до мані́рний. Білява жіночка в кучериках, .. манірно закотивши очі, сиділа в кріслі з застиглим, як у ляльки, виразом обличчя (О. Іваненко); Лідина мама їсть зупу, манірно тримаючи ложку лише двома пальцями (Ю. Словник української мови у 20 томах