маркграф
МАРКГРА́Ф, а, ч. Титул правителя прикордонного округу (марки) у Франкській державі VIII — IX ст., а також особа, що мала цей титул; пізніше — спадковий титул деяких німецьких князів.
У вирі війни між усякими людьми жив і терся Круп’як, зазнав тягаря війни і ганьби полону, бачив царя і Распутіна, .. жив у резиденції баденських маркграфів і в курних гуцульських хатах (Стельмах, II, 1962, 185).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- маркграф — маркгра́ф іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- маркграф — -а, ч. Титул правителя прикордонного округу (марки) у Франкській державі 8-9 ст., а також особа, що мала цей титул; згодом – спадковий титул деяких німецьких князів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- маркграф — МАРКГРА́Ф, а, ч., іст. Титул правителя прикордонного округу (марки) у Франкській державі VIII–IX ст., а також особа, що мала цей титул; пізніше – спадковий титул деяких німецьких князів. Словник української мови у 20 томах
- маркграф — маркгра́ф (нім. Markgraf) 1. В Імперії Каролінгів і в середньовічній Німеччині – правитель прикордонної області [марки (I 2)], пізніше – титул деяких князів у Франції, Італії, Німеччині, Іспанії. Словник іншомовних слів Мельничука