1. Словник української мови в 11 томах

мармур

МА́РМУР, у, ч. Тверда різнокольорова гірська порода, що виникла внаслідок кристалізації вапняку; використовується переважно для архітектурних та скульптурних робіт.

З розкинутими косами, що, як дві гадини, спадали на її білу шию і спускалися на мов виточені з білого мармуру плечі, стояла вона перед ним (Мирний, II, 1954, 226);

Нехай у бронзі й мармурі тут встануть Скульптури воїнів (Забашта, Вибр., 1958, 128);

Далеко за межами Закарпаття відомі закарпатські мармури: червоний, сірий, білосніжний, жовтий, чорний… (Знання.., 6, 1965, 20);

*Образно. Урочисто пливе місяць в голубуватому мармурі хмар (Гончар, Зустрічі.., 1950, 22);

*У порівн. А де корабель наш пробіг, Дорога там довга й широка Біліє, як мармур, як сніг (Л. Укр., І, 1951, 20);

// Виріб або вироби з такої породи.

Тут кілька музеїв, скрізь чудовий мармур, бронза (Коцюб., III, 1956, 267).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мармур — ма́рмур іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. мармур — [мармур] -ру, м. (на) -р'і, мн. -рие, -р'іў Орфоепічний словник української мови
  3. мармур — -у, ч. Тверда різнокольорова гірська порода, що виникла внаслідок кристалізації вапняку; використовується перев. для архітектурних і скульптурних робіт. || Виріб чи вироби з такої породи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мармур — МА́РМУР, у, ч. Тверда різнокольорова гірська порода, що виникла внаслідок кристалізації вапняку; використовується переважно для архітектурних та скульптурних робіт. Словник української мови у 20 томах
  5. мармур — Метаморфічна гірська порода, утворена з перекристалізованого кальциту; поточна назва мармуроподібних вапняків, що надаються до полірування; в осн. використовується як будівельний, декоративний, скульптурний матеріал; в Україні — Закарпаття, Крим. Універсальний словник-енциклопедія
  6. мармур — Ма́рмур, -ру, -рові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. мармур — Ма́рмор и мармур, -ру м. Мраморъ. З мармору вироблена постать. Мир. ХРВ. 388. Якого там срібла, злота, квіток, мармору! Левиц. І. 223. Широкий ганок з білого мармуру. Федьк. --------------- Мармур, -ру м. 1) см. мармор. 2) = птица кропивник. Вх. Пч. II. 7. Словник української мови Грінченка