1. Словник української мови Грінченка

мармур

Ма́рмор и мармур, -ру

м. Мраморъ. З мармору вироблена постать. Мир. ХРВ. 388. Якого там срібла, злота, квіток, мармору! Левиц. І. 223. Широкий ганок з білого мармуру. Федьк.

---------------

Мармур, -ру

м.

1) см. мармор.

2) = птица кропивник. Вх. Пч. II. 7.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мармур — ма́рмур іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. мармур — [мармур] -ру, м. (на) -р'і, мн. -рие, -р'іў Орфоепічний словник української мови
  3. мармур — -у, ч. Тверда різнокольорова гірська порода, що виникла внаслідок кристалізації вапняку; використовується перев. для архітектурних і скульптурних робіт. || Виріб чи вироби з такої породи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мармур — МА́РМУР, у, ч. Тверда різнокольорова гірська порода, що виникла внаслідок кристалізації вапняку; використовується переважно для архітектурних та скульптурних робіт. Словник української мови у 20 томах
  5. мармур — Метаморфічна гірська порода, утворена з перекристалізованого кальциту; поточна назва мармуроподібних вапняків, що надаються до полірування; в осн. використовується як будівельний, декоративний, скульптурний матеріал; в Україні — Закарпаття, Крим. Універсальний словник-енциклопедія
  6. мармур — Ма́рмур, -ру, -рові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. мармур — МА́РМУР, у, ч. Тверда різнокольорова гірська порода, що виникла внаслідок кристалізації вапняку; використовується переважно для архітектурних та скульптурних робіт. Словник української мови в 11 томах