1. Словник української мови в 11 томах

матрос

МАТРО́С, а, ч. Моряк, що не належить до командного складу судна; у військовому флоті — рядовий.

Матрос, Таки земляк наш з Островної, На вахті стоя, Журився сам собі чогось (Шевч., II, 1953, 85);

На помості корабельнім розгорілося багаття, то матроси розпалили, щоб закляклі руки гріти (Л. Укр., І, 1951, 310);

Всім хотілось послухати, а хоч побачити сміливих матросів, які перші у флоті підняли повстання (Панч, В дорозі, 1959, 155).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. матрос — матро́с іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. матрос — [матрос] -са, м. (на) -сов'і/-с'і, мн. -сие, -с'іў Орфоепічний словник української мови
  3. матрос — -а, ч. Моряк, що не належить до командного складу судна; у військовому флоті – рядовий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. матрос — Морець, див. моряк Словник чужослів Павло Штепа
  5. матрос — МАТРО́С, а, ч. Моряк, що не належить до командного складу судна; у військовому флоті – рядовий. Матрос, Таки земляк наш з Островної, На вахті стоя, Журився сам собі чогось (Т. Словник української мови у 20 томах
  6. матрос — МОРЯ́К (той, хто служить у флоті), ФЛО́ТСЬКИЙ розм., КОРАБЕ́ЛЬНИК заст.; МАТРО́С (рядовий військового флоту; службовець суднової команди в цивільному флоті). Внизу стояв моряк у білому кітелі і кашкеті із золотим крабом (П. Панч); -. Словник синонімів української мови
  7. матрос — Матро́с, -са; -ро́си, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)