мах

МАХ¹, у, ч. Швидкий рух у повітрі в одному напрямку й відразу ж — у протилежному; помах.

Рояль не дававсь Хомі. Чорні блискучі боки його кололись і западались за кожним махом кілка, але він все ще тримавсь на ногах (Коцюб., II, 1955, 88);

— Прощайте! тільки мене й бачили! — сказав він.. і так махнув шапкою, мов душа його з тим махом вилинула (Барв., Опов.., 1902, 126);

На городах достигають Гарбузи зеленоребрі, І в пташинім сивім свисті Крил широкий рівний мах (Рильський, II, 1960, 76);

// спорт. Елемент гімнастичних вправ.

Почали [заняття] з найпростішого — робили махи на брусах, перекладині, кільцях (В ім’я Вітч., 1954, 29);

// Один оберт (колеса машини, крил вітряка тощо).

Мах колеса.

◊ Да́ти ма́ху — помилитися в чомусь, прорахуватися.

Видно, їм [поліцаям] таки вчора перепало за те, що маху дали, де ж пак, з-під самого носа втік в’язень! (Збан., Єдина, 1959, 333);

З [одно́го] ма́ху; [За] одни́м ма́хом:

а) відразу, дуже швидко.

Хрін з квасом, редьку, буряки; Рябка, тетерю, саламаху — Як не було: поїли з маху (Котл., І, 1952, 167);

За одним махом зробив [Панталаха] порядок (Фр., II, 1950, 240);

— Знай, дочко, що я міг би одним махом всю твою хитрість розбити (Бурл., Напередодні, 1955, 111);

б) з одного пострілу.

З цієї тятиви крицевою стрілою Вася з одного маху ухлопав [убив] забіглого вовка (Ковінька, Кутя.., 1960, 29);

З усьо́го (зі всьо́го, зо всьо́го) ма́ху — з усієї сили.

— Мовчи! — писнула пані, наскакуючи.. Та зо всього маху, як сокирою, стару по обличчю (Вовчок, І, 1955, 136);

Вовк покинув костомаху — Й до коня зі всього маху. Мчить і виє по долині — Буде кінь в моїй торбині! (Стельмах, Живі огні, 1954, 45).

МАХ², виг. Уживається як присудок за знач. маха́ти й махну́ти 1.

Кошу та й гадаю собі: швидше б ті гроші заробити.. І, отак замислившися, мах та мах… (Мур., Бук. повість, 1959, 12);

[Гаврило:] Демид слухав-слухав, а далі мах з хати (Кроп., III, 1959, 143).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Мах — Мах прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. мах — (рукою) помах, змах; (колеса) оберт. Словник синонімів Караванського
  3. мах — I -у, ч. Швидкий рух у повітрі в одному напрямку й відразу ж – у протилежному; помах. || спорт. Елемент гімнастичних вправ. || Один оберт (колеса машини, крил вітряка тощо). Мах колеса. Дати маху — помилитися в чомусь, прорахуватися. II виг. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мах — МАХ¹, у, ч. Швидкий рух у повітрі в одному напрямку й відразу ж – у протилежному; помах. Рояль не дававсь Хомі. Чорні блискучі боки його кололись і западались за кожним махом кілка, але він все ще тримавсь на ногах (М. Коцюбинський); – Прощайте!... Словник української мови у 20 томах
  5. Мах — (Mach) Ернст, 1838-1916, австр. фізик і філософ; один із засновників емпіріокритицизму; праці з основ динаміки та аеродинаміки. Універсальний словник-енциклопедія
  6. мах — дава́ти / да́ти ма́ху. 1. Помилятися, прораховуватися в чомусь; допускати помилку. Випадки попадання у швидких пташок з рушниці .. були неймовірно рідкісними! .. І Тереську хотілося заплескати в долоні, коли брат давав маху (Т. Фразеологічний словник української мови
  7. Мах — див. Мах, Ернст Філософський енциклопедичний словник
  8. мах — О́БЕРТ (повне коло руху чого-небудь навколо власної осі або якогось предмета), ОБОРО́Т, ПО́МАХ, МАХ, ПО́КРУТ діал.; ВИТО́К (звичайно — про космічний супутник, корабель). Мотор несамовито в обертах гуде (М. Рудь); — А система (літака) яка? — .. Словник синонімів української мови
  9. мах — Мах, -ху, -хові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. мах — Мах, маху I м. Взмахъ, размахъ. За їден мах голову зрубав. Так махнув шапкою, мов душа його з тим махом вилинула. Г. Барв. 126. Так зо всього маху і сунув ночви з дяком додолу. Драг. У мах. Быстро, сразу. --------------- Мах! II меж. отъ гл. махати. Словник української мови Грінченка