1. Словник української мови в 11 томах

мацапура

МАЦАПУ́РА, и, ч. і ж., лайл. Неохайна або незграбна людина.

[Xівря:] Це біжу до шинку по свого мацапуру: як попхався ще зранку, та й досі куликає! (Кроп., І, 1958, 522);

— Семінаристом я був у духовній. Дивиться Петро. Така мацапура, семінаристом він був! (Тесл., З книги життя, 1949, 149);

Обірвавши сміх, Леся рішуче зробила кілька кроків до хлопців: — А прибирати в кімнаті хто буде? Кажіть, замазури-мацапури! (Коп., Подарунок, 1956, 54).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мацапура — мацапу́ра іменник чоловічого або жіночого роду, істота лайл. Орфографічний словник української мови
  2. мацапура — див. вайлуватий; лице; пихатий Словник синонімів Вусика
  3. мацапура — -и, ч. і ж., лайл. Неохайна або незграбна людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мацапура — МАЦАПУ́РА, и, ч. і ж., лайл. Неохайна або незграбна людина. [Хівря:] Це біжу до шинку по свого мацапуру: як попхався ще зранку, та й досі куликає! (М. Кропивницький); – Семінаристом я був у духовній. Дивиться Петро. Така мацапура, семінаристом він був!... Словник української мови у 20 томах
  5. мацапура — мацапу́ра 1. негарне обличчя (ср, ст) 2. неохайна або незґрабна людина (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. мацапура — ПОТВО́РА (бридка, негарна зовні людина, що має фізичні вади, непропорційну будову тіла, обличчя тощо; уживається також як лайка), ПОЧВА́РА, ВИ́РОДОК, МАШКАРА́ розм., ШЕРЕ́ПА розм., ПОТОРО́ЧА розм., ОПУ́ДАЛО зневажл., МА́ВПА зневажл., МАЦАПУ́РА зневажл. Словник синонімів української мови
  7. мацапура — Мацапура, -ри об. Неуклюжій, неповоротливый человѣкъ. Чортова мацапура. Ном. № 3562. Словник української мови Грінченка