мед

МЕД, у, ч.

1. Густа солодка маса, яку бджоли виробляють з нектару квітів.

Та їдять же вони Дрібнії калачі, У мед умокаючи, Маком обсипаючи (Кв.-Осн., II, 1956, 75);

Дивні пахощі весняного цвітіння роблять повітря якимсь солодким і пахучим, наче ранній, першого узятку мед (Кол., На фронті.., 1959, 59);

За походженням відрізняють золотисто-жовтий мед з білої акації, білий зернистий мед з акації жовтої (Бджоли, 1955, 194);

*Образно. Ви, спасибі вам, боїтеся мені розказувати про людей — цур їм, покоштував уже я цього меду, щоб він скис (Шевч., VI, 1956, 27);

*У порівн. [Горпина:] Але ж гарний оцей вражий панич! Як мед з маком! (Н.-Лев., II, 1956, 498);

// Квітковий нектар, який збирають бджоли; солодкий запах цього нектару.

Живучи росою з травки, Медом дишем [дихаємо] ми з квіток: Наші горниці — долини, Чиста річка і лісок (ІЦог., Поезії, 1958, 310);

Мохнатий джміль із будяків червоних Спиває мед (Рильський, І, 1960, 265);

// перен. Про що-небудь зовні приємне, хороше (слова, ставлення тощо), але здебільшого нещире.

— А чи ви вподобали хазяйок? Вони хитрі жінки, і мати і дочка, вони вам наговорять такого меду, що обіруч не піднести (Вовчок, І, 1955, 377).

◊ Ва́шими (твої́ми) [б] уста́ми та мед пи́ти — нехай здійсняться ваші (твої) хороші побажання.

— Ліс, видко, буде, а може — і слобода над річкою розтяглась, бо звідти прохолодою тягне, — угадує Яким. — Твоїми б, Якиме, устами та мед пити! — мовите ви, радіючи, що Яким відгадав ваше бажання (Мирний, IV, 1955, 313);

Додава́ти (дода́ти) куті́ ме́ду — підсилювати яке-небудь враження.

— А здирливий [о. Артемій], а запопадний, крий боже! І до княгині підскочить, і до пана підплигне!.. — додавав писар куті меду (Н.-Лев., IV, 1956, 138);

З ме́дом на уста́х — нещирий, облесливий.

Завідуючий був старий лис, з медом на устах, якого, проте, радили мені стерегтися (Вас., IV, 1960, 34);

З ме́дом та ма́ком промо́вити (сказа́ти і т. ін.) див. мак;

Коли́ (як) мед, то й ло́жкою (ло́жку) — надміру чого-небудь, надмірне прагнення до чого-небудь.

Що се виходить, "коли мед, то й ложкою", але я не маю до кого вдатись і сподіваюсь, що ви мені вибачите мою напасність (Л. Укр., V, 1956, 100);

Ло́жка дьо́гтю [в бо́чці ме́ду] див. ло́жка;

Ме́дом не замани́ти див. зама́нювати;

Мов у меду́, у знач. присудка — безтурботно, в достатках.

Ой, багато злота в Царгороді! Козаки були там, мов в меду… (Сос., І, 1957, 374);

На [соло́дкім] меду́, заст. — на бенкеті з нагоди качання меду на пасіці.

Та щоб ковбаси були такі смачні, як ми з тобою їли на меду у Гната Бондаренка (Шевч., VI, 1956, 201);

Не з ме́дом; Не мед, у знач. присудка — не солодко, не легко.

[Ларивон:] Скрізь, виходить, бідноті не з медом живеться? (Кроп., IV, 1960, 347);

Зараз же Іван Юхимович бачив те, чого він не сподівався побачити, хоч йому було відомо, що в Пальмірі [село] не мед… (Руд., Остання шабля, 1959, 168);

Передава́ти (переда́ти) куті́ меду́ див. кутя́;

Пли́сти́ (ли́тися і т. ін.) молоко́м і ме́дом — казково збагачуватися, бути в достатку.

[Тірца:] І зацвіте Сіон весняним крином, і знов поллється молоком і медом земля обітована (Л. Укр., II, 1951, 160);

Уку́сить і ме́ду дасть — який свої негідні вчинки прикриває ласкавими словами.

— Та й та гарна! То єхида-лисиця: укусе й меду дасть, — призро, гидливо якось одказала Параска (Мирний, IV, 1955, 104);

Як (на́че) ме́дом по губа́х [мазну́ти] див. губа́¹;

Як ме́ду полиза́ти — про щось приємне, принадливе.

— Балакали ми, балакали, і чим більше товкли про той Борислав, тим він нам кращим, понадливішим здавався. Ну, просто так, як меду полизати! (Фр., III, 1950, 18);

Як му́хи (бджо́ли) до ме́ду [ли́пнуть] — хтось настирливо переслідує кого-небудь, дуже цікавиться ким-, чим-небудь.

Цікаві панночки посаг розглядають, дивуються: "Ох, та яке ж оце хороше!.. Ох, і се славне!.. Он це яке!.." ..Так вони і липнуть до того, як мухи до меду! (Вовчок, І, 1955, 117);

За його довгі, рівні чорні брови, карі очі та темно-червоні уста дівчата липли до його, як бджоли до меду (Н.-Лев., III, 1956, 319).

2. Легкий хмільний напій, виготовлений з цієї солодкої маси.

Льохи, шинки з шинкарками, З винами, медами Закупили запорожці Та й тнуть коряками! (Шевч., II, 1953, 35);

Полюбив той жорсткий пан дідуся. Посадив силою на стільці, почав медом його шанувати пивним, бо горілки дідусь не вживав зроду (Барв., Опов.., 1902, 360);

Медом ярим Перемогу запивали (Воронько, Драгі.., 1959, 11);

*У порівн. Розумна в його голова була, і словом він було впоїть тебе, як медом (Вовчок, І, 1955, 280).

Мед-вино́, мед-горі́лку пи́ти (кружа́ти і т. ін.), нар.-поет. — бенкетувати, гуляти, розпиваючи різні надої.

Буль, буль, і я там був, мед-горілку пив, по бороді текло і в роті не бувало (Номис, 1864, № 13132);

Івась Коновченко по базару походжає, Солодкий мед-вино підпиває (Укр.. думи.., 1955, 24);

Було колись — в Україні Лихо танцювало, Журба в шинку мед-горілку Поставцем кружала (Шевч., І, 1963, 65).