1. Словник української мови в 11 томах

межування

МЕЖУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. межува́ти 1.

Минув рік-другий — і знову панські лани заколосилися житом-пшеницею.. А після того незабаром почалося й межування (Мирний, IV, 1955, 241);

— Завтра, як тільки зійде сонце, почнемо нове межування. Хай кожен приносить на поле свої знаки. (Стельмах, II, 1962, 17).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. межування — межува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. межування — -я, с. Дія за знач. межувати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. межування — МЕЖУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. межува́ти 1. Минув рік-другий – і знову панські лани заколосилися житом-пшеницею .. А після того незабаром почалося й межування (Панас Мирний); – Завтра, як тільки зійде сонце, почнемо нове межування. Хай кожен приносить на поле свої знаки (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
  4. межування — Межува́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. межування — Межува́ння, -ня с. Межеваніе. Словник української мови Грінченка