1. Словник української мови в 11 томах

мезинець

МЕЗИ́НЕЦЬ, нпя, ч., діал. Мізинець.

[Самрось:] Та нехай мене свята паска поб’є, коли я її хоч мезинцем черкнув (Кроп., II, 1958, 30).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мезинець — мези́нець іменник чоловічого роду мізинець діал. Орфографічний словник української мови
  2. мезинець — -нця, ч., діал. Мізинець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мезинець — МЕЗИ́НЕЦЬ, нця, ч., діал. Мізинець. [Самрось:] Та нехай мене свята паска поб'є, коли я її хоч мезинцем черкнув (М. Кропивницький). Словник української мови у 20 томах
  4. мезинець — Мезинець, -нця, и пр. см. мизинець и пр. Словник української мови Грінченка