1. Словник української мови в 11 томах

мембрана

МЕМБРА́НА, и, ж., спец.

1. Гнучка перетинка, що розділяє дві порожнини з різним тиском або відокремлює замкнену порожнину від простору; застосовується у пристроях для вимірювання тиску, телефонах і т. ін.

Телефоніст сидів на низенькій колоді в кутку й безперервно хукав у трубку, щоб досягти особливо чіткого звуку в мембрані (Ю. Янов., II, 1954, 8);

Хто ж його знає, може десь під ліжком стоїть мембрана, що транслює чудному господареві кожне слово, промовлене наодинці (Смолич, І, 1958, 63);

*У порівн. І дзвінке повітря, і дзвінкі гори, і ліси, здавалося, все починало від кожного слова бриніти, як грандіозна мембрана (Гончар, III, 1959, 91);

Увесь мій організм і кожна жилка напружені, як та мембрана! (Тич., II, 1957, 115).

2. Тонка гнучка перетинка, плівка, що відділяє одне від одного шари клітин, порожнини, м’язові тканини.

Вважають, що на поверхні клітини є тонка мембрана, яка відділяв її від оточуючого середовища (Наука.., 11, 1962, 30).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мембрана — мембра́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. мембрана — -и, ж., спец. 1》 Гнучка перетинка, що розділяє дві порожнини з різним тиском або відокремлює замкнену порожнину від простору; застосовується у пристроях для вимірювання тиску, телефонах, мікрофонах, анероїдах і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мембрана — Плівка, тремтівка Словник чужослів Павло Штепа
  4. мембрана — МЕМБРА́НА, и, ж., спец. 1. Гнучка перетинка, що розділяє дві порожнини з різним тиском або відокремлює замкнену порожнину від простору; застосовується в пристроях для вимірювання тиску, телефонах і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  5. мембрана — мембра́на (від лат. membrana – оболонка, перетинка) 1. Гнучка, закріплена по замкненому контуру перетинка, що розділяє дві порожнини з різним тиском або відокремлює замкнену порожнину від простору. 2. біол. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. мембрана — Мембра́на, -ни; -ра́ни, -ра́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. мембрана — (лат. — шкірочка) Покрівля у вигляді тонкої пластини, виконана з металу, синтетичних плівок тощо. Сприймає лише конструктивні зусилля на розтяг. Архітектура і монументальне мистецтво