менжувати
МЕНЖУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. Баришувати.
— Ото ж то й є,.. чужими [грішми] і хоче менжувати (Мирний, І, 1954, 198);
Бранцями, вони [татари] менжували, як худобою, і з цього найбільше терпіла Україна, яка межувала з татарами (Панч, Гомон. Україна, 1954, 123).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- менжувати — менжува́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
- менжувати — див. менджувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- менжувати — МЕНЖУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. Менджувати. – Ото ж то й є, .. чужими [грішми] і хоче менжувати (Панас Мирний); Бранцями, вони [татари] менжували, як худобою, і з цього найбільше терпіла Україна, яка межувала з татарами (П. Панч). Словник української мови у 20 томах