мергель
МЕ́РГЕЛЬ, ю, ч. Осадочна гірська порода, що складається з глини і вапняку.
У тому разі, коли вапняк має значну домішку глини, його називають мергелем (Курс заг. геол., 1947, 56);
В Криму є великі поклади високоякісних мергелів, на базі яких доцільно спорудити цементний завод (Рад. Укр., 20.І 1959, 2).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мергель — ме́ргель іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- мергель — -ю, ч. Осадова гірська порода, що складається з глини і вапняку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мергель — Рухляк, вапняк Словник чужослів Павло Штепа
- мергель — МЕ́РГЕЛЬ, ю, ч. Осадкова гірська порода, що складається з глини й вапняку. У тому разі, коли вапняк має значну домішку глини, його називають мергелем (з навч. літ.); У Криму є великі поклади високоякісних мергелів, на базі яких доцільно спорудити цементний завод (з газ.). Словник української мови у 20 томах
- мергель — ргель (нім. Mergel, від лат. marga – рухляк) осадочна гірська порода, яка складається переважно з вапняку та глин. Використовують у цементній промисловості, будівництві. Словник іншомовних слів Мельничука
- мергель — Осадова гірська порода, переважно з кальциту і глинистих мінералів; поширений; використовуть для виготовлення цементу і як мінеральне добриво; в Україні — Дніпровсько-Донецька і Причорноморська западини. Універсальний словник-енциклопедія