метал
МЕТА́Л, у, ч. Хімічно проста речовина або сплав, ознаками якої є висока міцність, ковкість, добра тепло— та електропровідність і особливий блиск.
Дзвенів метал по кузнях (Коцюб., II, 1955, 125);
Металом ясним з вагранки Форми повняться безупинно (Забашта, Нові береги, 1950, 53);
Стоїть [Ліна] у дверях майстерні та безвідривно дивиться, як працює товариш Курінний, токар по металу (Гончар, Тронка, 1963, 179);
Навіть у вік металу годі нам обійтися без деревини (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 102);
*У порівн. Голос Щорса задзвенів, як метал, очі блиснули гнівом (Довж., І, 1958, 137);
Парубочі обличчя вкрилися потом, вилискували на сонці темним металом (Тулуб, Людолови, І, 1957, 47);
// Вироби з цієї речовини або сплаву (зброя, гроші і т. ін.).
В гулі, в вихорі металу, що летить із тьми, броніровану навалу зупиняєм ми (Сос., II, 1958, 198);
Є й такі, і раніше були, Що для себе шукали вигоди, Що тобі [містерові Стріту] за метал продали І країни свої і народи (Воскр., З перцем!, 1957, 264);
// перен. Про звуки, що нагадують металічний дзвін.
На його обличчі не поворухнулась жодна риска. Тільки очі стали вужчими й колючішими. І ще в голосі зазвучав метал (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 87).
∆ Благоро́дні мета́ли — золото, срібло, платина;
Кольоро́ві мета́ли — мідь, алюміній, магній, нікель, цинк, олово, свинець та їх сплави.
За видобутком і переробкою кольорових металів.. республіка [Казахстан] займає провідне місце у Радянському Союзі (Ком. Укр., 9, 1965, 66);
Крихки́й мета́л див. крихки́й;
Чо́рні мета́ли — чавун, сталь, залізо.
За розмірами виробництва чорних металів СРСР займає тепер друге місце в світі (Наука.., 5, 1956, 4).
Значення в інших словниках
- метал — мета́л іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- метал — [меитал] -лу, м. (на) -л'і, мн. -лие, -л'іў Орфоепічний словник української мови
- метал — -у, ч. Хімічно проста речовина або сплав, ознаками якої є висока міцність, ковкість, добра тепло- та електропровідність і особливий блиск. || Вироби з цієї речовини або сплаву (зброя, гроші і т. ін.). || перен. Про звуки, що нагадують металічний дзвін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- метал — МЕТА́Л, у, ч. Хімічно проста речовина або сплав, ознаками якої є висока міцність, ковкість, добра тепло- та електропровідність і особливий блиск. Дзвенів метал по кузнях (М. Коцюбинський); Металом ясним з вагранки Форми повняться безупинно (Л. Словник української мови у 20 томах
- метал — мета́л (лат. metallum, з грец. μεταλλείον, від μεταλλεύω – видобуваю з землі, викопую) речовина з специфічним (металевим) блиском, значною електро- і теплопровідністю, ковкістю. Словник іншомовних слів Мельничука
- метал — презре́нний (пого́рджений) мета́л, зневажл. Гроші. — В поті чола мушу добувати свій хліб, щоденно мушу виборювати той презренний метал, якого мені, братці, часто бракує… (О. Гончар); (Сімон:) Він і досі не хоче сказати, відки (звідки) черпав той погорджений метал… (І. Франко). Фразеологічний словник української мови
- метал — Мета́л, -лу; -та́ли, -лів і мета́ль, -лю; -та́лі, -лів (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- метал — Метал, -лу м. Металлъ. Дещо. К. Бай. 153. Ком. II. 65. Словник української мови Грінченка