метал

презре́нний (пого́рджений) мета́л, зневажл. Гроші. — В поті чола мушу добувати свій хліб, щоденно мушу виборювати той презренний метал, якого мені, братці, часто бракує… (О. Гончар); (Сімон:) Він і досі не хоче сказати, відки (звідки) черпав той погорджений метал… (І. Франко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. метал — мета́л іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. метал — [меитал] -лу, м. (на) -л'і, мн. -лие, -л'іў Орфоепічний словник української мови
  3. метал — -у, ч. Хімічно проста речовина або сплав, ознаками якої є висока міцність, ковкість, добра тепло- та електропровідність і особливий блиск. || Вироби з цієї речовини або сплаву (зброя, гроші і т. ін.). || перен. Про звуки, що нагадують металічний дзвін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. метал — МЕТА́Л, у, ч. Хімічно проста речовина або сплав, ознаками якої є висока міцність, ковкість, добра тепло- та електропровідність і особливий блиск. Дзвенів метал по кузнях (М. Коцюбинський); Металом ясним з вагранки Форми повняться безупинно (Л. Словник української мови у 20 томах
  5. метал — мета́л (лат. metallum, з грец. μεταλλείον, від μεταλλεύω – видобуваю з землі, викопую) речовина з специфічним (металевим) блиском, значною електро- і теплопровідністю, ковкістю. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. метал — Мета́л, -лу; -та́ли, -лів і мета́ль, -лю; -та́лі, -лів (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. метал — МЕТА́Л, у, ч. Хімічно проста речовина або сплав, ознаками якої є висока міцність, ковкість, добра тепло— та електропровідність і особливий блиск. Дзвенів метал по кузнях (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  8. метал — Метал, -лу м. Металлъ. Дещо. К. Бай. 153. Ком. II. 65. Словник української мови Грінченка