метати

мета́ти громи́ і (та) бли́скавки на кого—що, проти кого—чого і без додатка. 1. Гнівно, роздратовано говорити, писати про кого-, що-небудь; критикувати, лаяти когось. Преса метала громи і блискавки на “недоварених студентів”, що посміли зняти руку на громадський спокій (П. Колесник); І Панас Максимович знову почав метати громи й блискавки на непокірного сина… (В. Минко); Отець Хрисантій і досі метав громи та блискавки на клятвовідступника Поцілуйка (М. Стельмах). бли́скавки мета́ти. Він блискавки метав, Повчав мене сердито (В. Іванович). мета́ти грім і бли́скавку. Губернатор метав грім і блискавку. Таким Оух ще не знав його (Я. Стецюк); Чи варто було метати грім і блискавку проти… всього вчення про гормони рослин у цілому..? (Вибр. праці М. Г. Холодного). 2. Поглядом виражати гнів, обурення, незадоволення; сердито дивитися. Закидайло войовниче поблискував хворобливими оченятами, метав громи й блискавки (Ю. Збанацький). мета́ти громи́ з оче́й. Чув (Юра) у грудях силу, метав громи з очей, здіймав руки угору і закликав хмару (М. Коцюбинський). мета́ти бли́скавки (з оче́й). Як ворожбит, він блискавки метав І мав суворий аскетичний профіль (Б. Олійник); Хаджі-Бекірове серце спахнуло гнівом праведним, мечучи блискавки з очей, він гримнув на Сентара (М. Коцюбинський).

мета́ти очи́ма (з оче́й) і́скри на кого—що і без додатка. Сердито, зі злістю дивитися.— Мовчите, значить, правду мовлю: негодні ми супроти .. князів Шуйських? — знову запитав Болотніков, уже метаючи очима іскри (Іван Ле). метну́ти лю́ті і́скри з оче́й. Сашко тільки метнув люті іскри з очей (С. Журахович). мета́ти і́скри. Чорноволосий студент з очима і постаттю бунтаря тримав у руці затиснутий камінь і, розмахуючи ним, метав іскри на терасу і своїх супутників (М. Стельмах).

мета́ти (розкида́ти, розсипа́ти і т. ін.) бі́сер (пе́рли) сви́ням (пе́ред сви́нями). Марно говорити, доводити щось тому, хто не може збагнути, не здатний або не хоче зрозуміти того, що йому кажуть. Я не раз попід хмари літав І сідав, як ламалися крила. Я не раз свиням бісер метав, Та нічого життя не навчило (С. Пушик); (Ярослав:) Ти правду кажеш — писано бо єсть, Щоб бісеру свиням не розкидали (І. Кочерга); Коли ти маєш Перли, То й розум май І перед Свинями не розсипай... (Л. Глібов). мета́ти бі́сер. Видимо, він задовольнився з розмови, вирішивши, що його бесідник дурень і нема чого “метати бісер”, а краще спати (О. Слісаренко).

о́чі мета́ють і́скри, перев. чиї, куди, на кого і без додатка. Хтось дивиться, поглядає сердито, гнівно, люто і т. ін. Очі її гнівно метали іскри в бік Палянички, який, очевидно, чимось насолив ланковій (М. Чабанівський); Голос його тремтів і зривався на високі ноти. Жести ставали різкими, очі метали іскри (І. Кириленко).

рва́ти й мета́ти. Бурхливо виявляти своє незадоволення, роздратування (перев. перед підлеглими). Армія окупантів не виконувала наказу свого командування.. Генерал Д’Апсельм — командуючий окупаційною армією — мав підстави рвати й метати (Ю. Смолич).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. метати — мета́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. метати — Кидати, вергати, жм. жбурляти, швиргати; (куди) закидати, викидати; (вгору) підкидати; (іскри) розсипати, розкидати. Словник синонімів Караванського
  3. метати — див. кидати Словник синонімів Вусика
  4. метати — метаю, метаєш і мечу, мечеш, недок., перех. 1》 Те саме, що кидати 1). || Примушувати летіти з метою влучити в ціль або докинути якнайдалі. 2》 Розкидати у різних напрямках; піднімати в повітря, розносити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. метати — Вергати, вергнути, вергти, повергати, вивергати, вивергати, повивергати, звергати, звергнути, позвергати, жбурляти, жбурити, жбурнути, пожбурляти, вижбурляти, вижбурити, повижбурляти, зіжбурляти, зіжбурити, позіжбурляти, нажбурляти, нажбурити... Словник чужослів Павло Штепа
  6. метати — МЕТА́ТИ, мета́ю, мета́єш і мечу́, ме́чеш, недок. 1. що і рідше кого. Те саме, що ки́дати 1. А Микита, той проноза, Ну ж метати риби з воза (І. Франко); Боролися [опришки], що аж кості тріщали; .. метали каміння. Марусяк і зупиняв їх.. Словник української мови у 20 томах
  7. метати — КИ́НУТИ кого, що (помахом руки, рук змусити летіти, падати або змусити летіти з метою влучити в когось, щось і т. ін.), МЕТНУ́ТИ, ШПУРНУ́ТИ розм., ЖБУРНУ́ТИ розм., ЖБУ́РИТИ розм., ШВИРГНУ́ТИ розм., ШВИРГОНУ́ТИ підсил. розм., ШВА́РКНУТИ розм. Словник синонімів української мови
  8. метати — МЕТА́ТИ, мета́ю, мета́єш і мечу́, ме́чеш, недок., перех. 1. Те саме, що ки́дати 1. А Микита, той проноза, Ну ж метати риби з воза (Фр., XII, 1953, 12); Боролися [опришки], що аж кості тріщали;.. метали каміння. Марусяк і зупиняв їх. Словник української мови в 11 томах
  9. метати — Мета́ти, -та́ю, -єш гл. 1) Метать, бросать. Камнем на Степана метали. Чуб. 2) Наливать. Дорогого напитка метає, по два, по три кубки в руки наливає. Лукаш. 19. Словник української мови Грінченка