метати

МЕТА́ТИ, мета́ю, мета́єш і мечу́, ме́чеш, недок.

1. що і рідше кого. Те саме, що ки́дати 1.

А Микита, той проноза, Ну ж метати риби з воза (І. Франко);

Боролися [опришки], що аж кості тріщали; .. метали каміння. Марусяк і зупиняв їх.., але вони на збитки кричали ще дужче (Г. Хоткевич);

// Примушувати летіти з метою влучити в ціль або докинути якнайдалі.

– Вітрило-вітре мій єдиний, Легкий, крилатий господине! Нащо на дужому крилі На вої любії мої, На князя, ладо моє миле, Ти ханові метаєш стріли? (Т. Шевченко);

Учились [бійці] вести рукопашні бої, Колоти багнетом, метати гранати (І. Нехода);

Угорка Кроші метала диск, за нею стежили всі глядачі (В. Собко).

2. що. Розкидати у різних напрямках; піднімати в повітря, розносити.

Страшенна завірюха Гула, усе метавши навкруги... (П. Грабовський);

Лютий вітер .. рвав листя і вихором метав угору (П. Колесник);

Скреготіли в темноті кайла, мечучи іскри, коли траплявся кам'янистий пласт (О. Гончар);

// Шарпаючи, сіпаючи, розхитувати, розгойдувати в різні боки (перев. про вітер).

На слобідських вулицях темно. Чути лише плескіт дощу, дзюрчання струмків та глухий шум дерев, що їх безжально метає вітер, січе дощ (А. Шиян);

Зустрічний вітер забивав віддих, вихрив і метав коси, рвав, крутив її [Ольжине] плаття, наче полотнище спущеного вітрила (П. Колесник);

* Образно. Він віддався на волю своїм думкам, котрі, як голодні звірі, метали його на всі боки (Панас Мирний).

3. що, рідко. Згрібаючи, складати (сіно, солому тощо).

Челядь поскидала кептарики і запасочки.., на личку палає, очима грає, пашницю у перекоти мече (Марко Черемшина).

4. що і без дод. Брати і висвічувати карти, кидаючи їх вправо і вліво.

Хутко “спускає” [інтелігент] заразом дві карти замість однієї і метає далі (І. Микитенко).

(1) Мета́ти собо́ю, діал. – те саме, що мета́тися 1.

Два дні суєтився вороний, то падав, то зривався і метав собою, як скажений, по загороді (С. Ковалів).

△ (2) Мета́ти (викида́ти) ікру́ – викидати ікру (про риб).

◇ (3) Мета́ти громи́ і (та) бли́скавки на кого – що, проти кого – чого і без дод.:

а) гнівно нападати на когось, лаяти кого-небудь.

Преса метала громи і блискавки на “недоварених студентів”, що посміли зняти руку на громадський спокій (П. Колесник);

І Панас Максимович знову почав метати громи й блискавки на непокірного сина... (В. Минко);

Отець Хрисантій і досі метав громи та блискавки на клятвовідступника Поцілуйка (М. Стельмах);

Він блискавки метав, Повчав мене сердито (В. Іванович);

б) виражати поглядом гнів, обурення, незадоволення; дивитися сердито.

Закидайло войовниче поблискував хворобливими оченятами, метав громи й блискавки (Ю. Збанацький);

Хаджі-Бекірове серце спахнуло гнівом праведним, і, мечучи блискавки з очей, він гримнув на Сентара (М. Коцюбинський);

(4) Мета́ти очи́ма (з оче́й) і́скри на кого – що і без дод. – сердито, зі злістю дивитися.

– Мовчите, значить, правду мовлю: негодні ми супроти .. князів Шуйських? – знову запитав Болотніков, уже метаючи очима іскри (Іван Ле);

(5) Мета́ти (ки́дати, розкида́ти, розсипа́ти і т. ін.) бі́сер (пе́рли) [сви́ням (пе́ред свиньми́, пе́ред сви́нями)] – марно говорити, доводити щось тому, хто не може збагнути, не здатний або не хоче зрозуміти того, що йому кажуть.

Коли ти маєш Перли, То й розум май І перед Свинями не розсипай... (Л. Глібов);

[Ярослав:] Ти правду кажеш – писано бо єсть, Щоб бісеру свиням не розкидали (І. Кочерга);

Я не раз попід хмари літав І сідав, як ламалися крила. Я не раз свиням бісер метав, Та нічого життя не навчило (С. Пушик);

Видимо, він задовольнився з розмови, вирішивши, що його бесідник дурень і нема чого “метати бісер”, а краще спати (О. Слісаренко);

Даремний труд – метати бісер перед свиньми (Василь Шевчук);

Бісер перед свинями муза кидати не збирається і кому попало не дає натхнення! (із журн.);

О́чі мета́ють і́скри див. о́ко¹;

(6) О́чі ме́чуть і́скри (д) див. о́ко¹; Рва́ти й мета́ти див. рва́ти.