метатися

МЕТА́ТИСЯ, мета́юся, мета́єшся і мечу́ся, ме́чешся, недок.

1. Безладно переміщатися в різних напрямках, кидатися в різні боки.

Сьогодні, як приїздив Бергман, знялася страшенна біганина, хазяйки, служанки метались, як божевільні (Леся Українка);

Першокласна гітлерівська армія переставала уже бути єдиним цілим, вона тепер більше нагадувала моторизовані величезні банди, що металися по всій центральній Європі, звиваючись під нищівними ударами радянських військ (О. Гончар);

Шукаючи дверей, він метався, як загнаний звір (М. Руденко);

* Образно. Суперечні почуття метались в ній. Вона прагнула провалу і – перемоги для Бронка (Ірина Вільде);

// перен. Бути в стані неспокою, розгубленості.

Якось нема тоді [весною] ні діла, ні навіть проектів, інертність, безділля... я розумію Галю, що вона було завжди металась і виходила з себе в такі часи (Леся Українка).

2. Неспокійно перевертатися з боку на бік в постелі, часто змінювати положення тіла (від сильного болю, переживання і т. ін.).

Її дочка мала В гарячці злій без пам'яті металась (М. Старицький);

Він довго метався на своєму широкому ліжку. Він шукав якогось виходу для себе, шукав і не знаходив, і від того сердився і довго ще не міг заснути (В. Собко);

* Образно. Ніч, і вітер віти рве вербові, В снах тривожних мечеться земля... Ой, не солодко мандрівникові В ніч таку іти через поля! (М. Рильський).

3. Хитатися, коливатися, розвіватись у різні боки (від вітру, тяги і т. ін.).

Кипариси стоять тихо-тихо, так, мов вони ніколи й не можуть хилитись, а не то що метатись, як божевільні, і розтріпуватись гірше всякої верби (Леся Українка);

В широкотілій грубі Сичала пара від вологих дров, І вогники метались гострозубі, Аж тихий тріск од їх шугання йшов (М. Бажан);

І мчалися коні по травах пахучих, По вітру металися гриви, як тучі [хмари]... (М. Нагнибіда).

4. рідко. Те саме, що мета́ти 1.

Її чудово гарний прямий ніс Був мов вежа, з котрої скритий біс В серця мужськії [чоловічі] стрілами метався (І. Франко).

5. Пас. до мета́ти 1.

◇ Губи́тися (рідше плу́татися, мета́тися і т. ін.) в здо́га́дках (у до́га́дках, у здо́гадах і т. ін.) див. губи́тися;

(1) Мета́тися в о́чі [у ві́чі] – те саме, що Впада́ти (рідше па́дати) / впа́сти в о́ко (в о́чі, у ві́чі) (див. впада́ти¹).

Мечеться у вічі золотий хрест на бані церкви (Г. Косинка).