метатися

МЕТА́ТИСЯ, мета́юся, мета́єшся і мечу́ся, ме́чешся, недок.

1. Безладно переміщатися в різних напрямках, кидатися в різні боки.

Сьогодні, як приїздив Бергман, знялася страшенна біганина, хазяйки, служанки метались, як божевільні (Л. Укр., V, 1956, 254);

Першокласна гітлерівська армія переставала уже бути єдиним цілим, вона тепер більше нагадувала моторизовані величезні банди, що металися по всій центральній Європі, звиваючись під нищівними ударами радянських військ (Гончар, III, 1959, 387);

Шукаючи дверей, він метався, як загнаний звір (Руд., Остання шабля, 1959, 64);

По вулиці метався вогкий вітер, тіні хмар повзали по землі (Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 158);

*Образно. Суперечні почуття метались в ній. Вона прагнула провалу і — перемоги для Бронка (Вільде, Сестри.., 1958, 473);

// перен. Бути в стані неспокою, розгубленості.

Якось нема тоді [весною] ні діла, ні навіть проектів, інертність, безділля … я розумію Галю, що вона було завжди металась і виходила з себе в такі часи (Л. Укр., V, 1956, 230);

Революція розростається. Уряд починає вже метатися (Ленін, 8, 1949, 76).

◊ Мета́тися у здо́гадах — не знати, на якому припущенні зупинитися.

Стурбована дивною поведінкою подруги, Майя металась у здогадах (Гур., Друзі.., 1959, 116).

2. Неспокійно перевертатися з боку на бік в постелі, часто змінювати положення тіла (від сильного болю, переживання і т. ін.).

Її дочка мала В гарячці злій без пам’яті металась (Стар., Вибр., 1959, 73);

Він довго метався на своєму широкому ліжку. Він шукав якогось виходу для себе, шукав і не знаходив, і від того сердився і довго ще не міг заснути (Собко, Запорука.., 1952, 110);

*Образно. Ніч, і вітер віти рве вербові, В снах тривожних мечеться земля… Ой, не солодко мандрівникові В ніч таку іти через поля! (Рильський, III, 1961, 312).

3. Хитатися, коливатися, розвіватись у різні боки (від вітру, тяги і т. ін.).

Кипариси стоять тихо-тихо, так, мов вони ніколи й не можуть хилитись, а не то що метатись, як божевільні, і розтріпуватись гірше всякої верби (Л. Укр., V, 1956, 219);

В широкотілій грубі Сичала пара від вологих дров, І вогники метались гострозубі, Аж тихий тріск од їх шугання йшов (Бажан, Роки, 1957, 306);

І мчалися коні по травах пахучих, По вітру металися гриви, як тучі… (Нагн., Вибр., 1950, 16).

4. рідко. Те саме, що мета́ти 1.

Її чудово гарний прямий ніс Був мов вежа, з котрої скритий біс В серця мужськії [чоловічі] стрілами метався (Фр., XIII, 1954, 289).

5. Пас. до мета́ти 1.

♦ Мета́тися в о́чі [у ві́чі] — те саме, що Впада́ти в о́чі [у ві́чі] ( див. впада́ти¹).

Мечеться у вічі золотий хрест на бані церкви (Кос., Новели, 1962, 80).