метати
МЕТА́ТИ, мета́ю, мета́єш і мечу́, ме́чеш, недок., перех.
1. Те саме, що ки́дати 1.
А Микита, той проноза, Ну ж метати риби з воза (Фр., XII, 1953, 12);
Боролися [опришки], що аж кості тріщали;.. метали каміння. Марусяк і зупиняв їх., але вони на збитки кричали ще дужче (Хотк., II, 1966, 160);
// Примушувати летіти з метою влучити в ціль або докинути якнайдалі.
— Вітрило-вітре мій єдиний, Легкий, крилатий господине! Нащо на дужому крилі На вої любії мої, На князя, ладо моє миле, Ти ханові метаєш стріли? (Шевч., II, 1953, 336);
Учились [бійці] вести рукопашні бої, Колоти багнетом, метати гранати (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 257);
Угорка Кроші метала диск, за нею стежили всі глядачі (Собко, Стадіон, 1954, 12).
Мета́ти собо́ю, діал. — те саме, що мета́тися 1
Два дні суєтився вороний, то падав, то зривався і метав собою, як скажений, по загороді (Ков., Тв., 1958, 235).
∆ Мета́ти ікру́ — викидати ікру (про риб).
2. Розкидати у різних напрямках; піднімати в повітря, розносити.
Страшенна завірюха Гула, усе метавши навкруги… (Граб., І, 1959, 123);
Лютий вітер.. рвав листя і вихором метав угору (Кол., Терен.., 1959, 369);
Скреготіли в темноті кайла, мечучи іскри, коли траплявся кам’янистий пласт (Гончар, III, 1959, 47);
// Шарпаючи, сіпаючи, розхитувати, розгойдувати в різні боки (перев. про вітер).
На слобідських вулицях темно. Чути лише плескіт дощу, дзюрчання струмків та глухий шум дерев, що їх безжально метає вітер, січе дощ (Шиян, Баланда, 1957, 61);
Зустрічний вітер забивав віддих, вихрив і метав коси, рвав, крутив її [Ольжине] плаття, наче полотнище спущеного вітрила (Кол., Терен.., 1959, 134);
*Образно. Він віддався на волю своїм думкам, котрі, як голодні звірі, метали його на всі боки (Мирний, І, 1954, 357).
◊ Мета́ти бі́сер (перед) сви́ньми́ див. бі́сер;
Мета́ти і́скри див. і́скра;
Рва́ти й мета́ти див. рва́ти.
3. рідко. Згрібаючи, складати (сіно, солому тощо).
Челядь поскидала кептарики і запасочки.., на личку палає, очима грає, пашницю у перекоти мече (Черемш., Тв., 1960, 218).
4. також без додатка. Брати і висвічувати карти, кидаючи їх вправо і вліво.
Хутко "спускає" [інтелігент] заразом дві карти замість однієї і метає далі (Мик., II, 1957, 480).
Значення в інших словниках
- метати — мета́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- метати — Кидати, вергати, жм. жбурляти, швиргати; (куди) закидати, викидати; (вгору) підкидати; (іскри) розсипати, розкидати. Словник синонімів Караванського
- метати — див. кидати Словник синонімів Вусика
- метати — метаю, метаєш і мечу, мечеш, недок., перех. 1》 Те саме, що кидати 1). || Примушувати летіти з метою влучити в ціль або докинути якнайдалі. 2》 Розкидати у різних напрямках; піднімати в повітря, розносити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- метати — Вергати, вергнути, вергти, повергати, вивергати, вивергати, повивергати, звергати, звергнути, позвергати, жбурляти, жбурити, жбурнути, пожбурляти, вижбурляти, вижбурити, повижбурляти, зіжбурляти, зіжбурити, позіжбурляти, нажбурляти, нажбурити... Словник чужослів Павло Штепа
- метати — МЕТА́ТИ, мета́ю, мета́єш і мечу́, ме́чеш, недок. 1. що і рідше кого. Те саме, що ки́дати 1. А Микита, той проноза, Ну ж метати риби з воза (І. Франко); Боролися [опришки], що аж кості тріщали; .. метали каміння. Марусяк і зупиняв їх.. Словник української мови у 20 томах
- метати — мета́ти громи́ і (та) бли́скавки на кого—що, проти кого—чого і без додатка. 1. Гнівно, роздратовано говорити, писати про кого-, що-небудь; критикувати, лаяти когось. Фразеологічний словник української мови
- метати — КИ́НУТИ кого, що (помахом руки, рук змусити летіти, падати або змусити летіти з метою влучити в когось, щось і т. ін.), МЕТНУ́ТИ, ШПУРНУ́ТИ розм., ЖБУРНУ́ТИ розм., ЖБУ́РИТИ розм., ШВИРГНУ́ТИ розм., ШВИРГОНУ́ТИ підсил. розм., ШВА́РКНУТИ розм. Словник синонімів української мови
- метати — Мета́ти, -та́ю, -єш гл. 1) Метать, бросать. Камнем на Степана метали. Чуб. 2) Наливать. Дорогого напитка метає, по два, по три кубки в руки наливає. Лукаш. 19. Словник української мови Грінченка