1. Словник синонімів Вусика

метати

див. кидати

Джерело: Словник синонімів української мови Вусика на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. метати — мета́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. метати — Кидати, вергати, жм. жбурляти, швиргати; (куди) закидати, викидати; (вгору) підкидати; (іскри) розсипати, розкидати. Словник синонімів Караванського
  3. метати — метаю, метаєш і мечу, мечеш, недок., перех. 1》 Те саме, що кидати 1). || Примушувати летіти з метою влучити в ціль або докинути якнайдалі. 2》 Розкидати у різних напрямках; піднімати в повітря, розносити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. метати — Вергати, вергнути, вергти, повергати, вивергати, вивергати, повивергати, звергати, звергнути, позвергати, жбурляти, жбурити, жбурнути, пожбурляти, вижбурляти, вижбурити, повижбурляти, зіжбурляти, зіжбурити, позіжбурляти, нажбурляти, нажбурити... Словник чужослів Павло Штепа
  5. метати — МЕТА́ТИ, мета́ю, мета́єш і мечу́, ме́чеш, недок. 1. що і рідше кого. Те саме, що ки́дати 1. А Микита, той проноза, Ну ж метати риби з воза (І. Франко); Боролися [опришки], що аж кості тріщали; .. метали каміння. Марусяк і зупиняв їх.. Словник української мови у 20 томах
  6. метати — мета́ти громи́ і (та) бли́скавки на кого—що, проти кого—чого і без додатка. 1. Гнівно, роздратовано говорити, писати про кого-, що-небудь; критикувати, лаяти когось. Фразеологічний словник української мови
  7. метати — КИ́НУТИ кого, що (помахом руки, рук змусити летіти, падати або змусити летіти з метою влучити в когось, щось і т. ін.), МЕТНУ́ТИ, ШПУРНУ́ТИ розм., ЖБУРНУ́ТИ розм., ЖБУ́РИТИ розм., ШВИРГНУ́ТИ розм., ШВИРГОНУ́ТИ підсил. розм., ШВА́РКНУТИ розм. Словник синонімів української мови
  8. метати — МЕТА́ТИ, мета́ю, мета́єш і мечу́, ме́чеш, недок., перех. 1. Те саме, що ки́дати 1. А Микита, той проноза, Ну ж метати риби з воза (Фр., XII, 1953, 12); Боролися [опришки], що аж кості тріщали;.. метали каміння. Марусяк і зупиняв їх. Словник української мови в 11 томах
  9. метати — Мета́ти, -та́ю, -єш гл. 1) Метать, бросать. Камнем на Степана метали. Чуб. 2) Наливать. Дорогого напитка метає, по два, по три кубки в руки наливає. Лукаш. 19. Словник української мови Грінченка