меткий

МЕТКИ́Й, а́, е́.

1. Швидкий і вправний у роботі, дії (про людину); проворний.

А до роботи ж яка метка й берка [Настуся] (Барв., Опов.., 1902, 448);

[Єгер:] Півроку був я у послузі. Там.. я чистив чоботи вахмістрові, коня глядів, пиво носив. Меткий був, як біс (Л. Укр., IV, 1954, 217);

Меткий офіціант подав меню (Дмит., Розлука, 1957, 38);

// Про рухи такої людини, її руки і т. ін.

Вся її постать нагадувала ящурку, — тонка, гнучка, з меткими і разом полохливими рухами (Л. Укр., III, 1952, 714);

Сіла [мати] картоплю ту чистити.. З-під її метких рук тоненьким шнурочком в’ється лушпинка, шелестить, падає в корзину (Збан., Єдина, 1959, 37);

// Який жваво і спритно рухається; рухливий (переважно про тварин).

Меткі рибки, крутнувши хвостиками, заметушились і кинулись урозтіч (Трубл., І, 1955, 111);

Дрібні камінці вибивались з-під ніг і летіли вниз, шарудячи сухотрав’ям, ніби меткі ящірки (Вільде, Сестри.., 1958, 222);

Живе сом в якійсь одній ковбані і майже ніколи її не кидає… Молоді соменки й соменята — ті меткіші, вони бродять по всій річці, на чужі "вулиці" запливають (Вишня, II, 1956, 254);

// Який швидко бігає; прудкий.

Високого зросту [Максим], станкий, бравий, широкоплечий, як з заліза збитий, а до того ще й меткий, як заєць (Мирний, II, 1954, 113);

Наче хміль вона [Варя] — витка, наче блискавка — метка!.. (Гончар, Вибр., 1959, 363).

◊ Метки́й на ви́гадки (ви́тівки) — вигадливий, жартівливий.

Меткі на вигадки дівчата заводила пісень, що мутили душу Нестерові (Горд., II, 1959, 76);

— Кирило меткий на витівки (Коп., Хата хлопчика.., 1957, 8);

Метки́й на о́ко — зіркий.

Слідом за вчителем виступає Юзеф П’єнтак — рудуватий селянин середніх років, — жвавий, балакучий і меткий на око (Жур., До них іде.., 1952, 32).

2. Який енергійно і вміло веде справи, легко знаходить вихід із скрутного становища; кмітливий, бистрий на розум.

[Xрапко:] З його вийде меткий адвокат! Ще й нічого: у колодочки не вбився, а вже сотнями ворочає (Мирний, V, 1955, 195);

— Метка! Мене перебалакає! — з захопленням, навіть заздрісно озвався Харитон. — Нам би таку на Марію-біс! (Смолич, Мир.., 1958, 45);

// у знач. ім. метки́й, ко́го, ч. Той, хто енергійно і вміло веде справи.

[Черепань:] Не лізь не в своє діло! На таких метких у нас теж вуздечка знайдеться (Мокр., П’єси, 1959, 254).

3. Здатний точно спрямовувати що-небудь у ціль.

Хтось так сильно двигонув пана Демида під лікоть, що меткий стрілець дав на цей раз хука́ (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 35);

Пак реве медвідь, коли метка стрільцева рука ужене у здухи півсписа (Мирний, І, 1954, 49);

// Точно спрямований у ціль.

Парубок несподівано скочив у бік жовніра, метким ударом кулака збив його з ніг (Ле, Україна.., 1940, 166);

Махнув шаблюкою Трясило, але удар не був меткий… (Сос., І, 1957, 389);

// Яким влучають без промаху.

Метка цеглина одбила і в ції [ящірки] хвоста (Мирний, І, 1954, 256);

Його [отамана] метка чекіста куля десь наздогнала у кутку (Сос., І, 1957, 422);

*Образно. Чи від того, що вона нахилилася, чи може й від того, що метке Грицькове слово влучило прямо її у серце й погнало кров у голову, тільки зблідле до того лице Христине зразу покрилося заревом… (Мирний, І, 1954, 277);

// Те саме, що зірки́й 1.

Над вежами Золотих Воріт і на стінах фортеці метке око вершника вловило далекий трепет прапорів (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 7).