1. Словник української мови в 11 томах

метушливо

МЕТУШЛИ́ВО. Присл. до метушли́вий.

Він метушливо підсовував людям то стілець, то ослін (Панч, В дорозі, 1959, 145);

Вона кришила хліб, і кури веселою зграйкою метушливо хапали крихти (Донч., IV, 1957, 247);

Заскрипіли задні лави, метушливо загупали об підлогу чоботи (Шиян, Баланда, 1957, 99).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. метушливо — метушли́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. метушливо — Присл. до метушливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. метушливо — МЕТУШЛИ́ВО. Присл. до метушли́вий. Він метушливо підсовував людям то стілець, то ослін (П. Панч); Вона кришила хліб, і кури веселою зграйкою метушливо хапали крихти (О. Донченко); Заскрипіли задні лави, метушливо загупали об підлогу чоботи (А. Шиян). Словник української мови у 20 томах