метушливо
МЕТУШЛИ́ВО.
Присл. до метушли́вий.
Він метушливо підсовував людям то стілець, то ослін (П. Панч);
Вона кришила хліб, і кури веселою зграйкою метушливо хапали крихти (О. Донченко);
Заскрипіли задні лави, метушливо загупали об підлогу чоботи (А. Шиян).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- метушливо — метушли́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- метушливо — Присл. до метушливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- метушливо — МЕТУШЛИ́ВО. Присл. до метушли́вий. Він метушливо підсовував людям то стілець, то ослін (Панч, В дорозі, 1959, 145); Вона кришила хліб, і кури веселою зграйкою метушливо хапали крихти (Донч., IV, 1957, 247); Заскрипіли задні лави, метушливо загупали об підлогу чоботи (Шиян, Баланда, 1957, 99). Словник української мови в 11 томах