метушливий

МЕТУШЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Який багато метушиться; схильний до метушні.

Метушливі хлоп'ята, мов горобчики, зграйками зривалися з місця і з одчайдушним вереском перелітали на протилежний бік вулиці (С. Журахович);

Я дивився в траву, на метушливу мурашку, що тягла кудись більше від себе .. яйце (Ю. Збанацький);

// Який свідчить про відсутність спокою, врівноваженості; безладний, поквапливий.

Рухи його були непевні, метушливі (М. Руденко).

2. Сповнений метушні.

На палубі ані душі. Завжди галасливе і від скуки метушливе життя пароплава ще спало (Мирослав Ірчан);

Гришка сп'явся на широку лутку вікна і довго дививсь на метушливий базар: перед вікнами школи стояли гончарі з посудом (Г. Косинка);

Вся ця забава в бойовисько була така рухлива й метушлива, що ми ледве встигли побачити, як раптом довга парникова рама опинилась біля муру і по ній, мов в'юн, вихопився Янек (Олесь Досвітній).