миг
МИГ¹, МИГ-МИ́Г, виг., розм. Уживається як присудок за знач. мига́ти.
На небі ані хмариночки; зорі тільки миг-миг… (Тесл., З книги життя, 1918, 77);
— Було, гребу сіно, — аж курява курить! Одна нога тут, а друга там; а руки тільки миг-миг! (Барв., Опов.., 1902, 429);
Поїзд рушив.. А повз очі — водокачка, телеграфні стовпи, по дорозі вози з буряками. Миг повз очі (Головко, II, 1957, 7).
МИГ², а, ч., рідко. Те саме, що мить.
Бурхав так вітер.. Бив в очі, стежку з-перед ніг Неначе вкрав в короткий миг (Фр., X, 1954, 314);
І чути було в цей миг, Як стукає серце землі (Гончар, IV, 1960, 23).
В оди́н миг; У три ми́ги; В миг о́ка — дуже швидко, в одну мить; миттю.
Її жаль перекинувся в один миг у велику радість (Март., Тв., 1954, 300).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- миг — миг 1 вигук незмінювана словникова одиниця розм. миг 2 іменник чоловічого роду мить рідко Орфографічний словник української мови
- миг — I миг-миг, виг., розм. Уживається як присудок за знач. мигати. II -а, ч., рідко. Те саме, що мить. В один миг. Великий тлумачний словник сучасної мови
- миг — 1. мить, мент, хвилька, див. момент, врем'я 2. це див. міміка, жест Словник чужослів Павло Штепа
- миг — МИГ¹, МИГ-МИ́Г, виг., розм. Уживається як присудок за знач. мига́ти. На небі ані хмариночки; зорі тільки миг-миг... (А. Тесленко); – Було, гребу сіно, – аж курява курить! Одна нога тут, а друга там; а руки тільки миг-миг! (Ганна Барвінок); Поїзд рушив .. Словник української мови у 20 томах
- миг — Миг, -га м. 1) Мигъ, мгновеніе. А Гадюк уже в три мига вилетів на улицю. Левиц. Пов. 246. 2) мн. Перемигиванія. Словник української мови Грінченка