мигдалевий

МИГДАЛЕ́ВИЙ, а, е.

1. Прикм. до мигда́ль.

Вони нервово продовжували розмову, час од часу лузаючи мигдалеві горішки (Досв., Гюлле, 1961, 74);

Мигдалеве дерево;

// Власт. мигдалю.

Берізка — бур’ян з чудесними мигдалевого запаху квітами (Рильський, III, 1956, 414);

// Який складається з дерев мигдалю.

Мигдалевий гай;

// Який добувають з мигдалю.

Мигдалеве масло;

// Вигот. з мигдалю, з мигдалем.

Мигдалеве молоко; Мигдалеві тістечка.

2. у знач. ім. мигдале́ві, вих, мн. Підродина рослин родини розоцвітих, куди входять мигдаль, вишня, слива та ін.

[На Капрі] цілі ліси маслин, солодких каштанів.. Опріч того мигдалеві (Коцюб., III, 1956, 332).

3. Те саме, що мигдалеви́дний.

До неї засміялася русява голівка з мигдалевими очима (Панч, II, 1956, 491).

4. Схожий кольором на цвіт мигдалю; ніжно-рожевий.

Чорне море засвітилось усіма своїми барвами, кинуло мигдалевий відтінок на пасмо Кримських гір (Логв., Давні рани, 1961, 71).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me