1. Словник української мови в 11 томах

мигдаль

МИГДА́ЛЬ, ю, ч.

1. Південне невисоке дерево або кущ родини розоцвітих з ніжно-рожевими квітками та овальними плодами — горіхами.

Навколо цвів мигдаль і буз… (Олесь, Вибр., 1958, 332);

Ми стоїмо під розлогими деревцями гіркого мигдалю (Кучер, Зол. руки, 1948, 113).

2. Плід цієї рослини з їстівним солодким або гірким ядром.

[Ольга:] Я вже й на базарі побувала — дивись, які полуниці, мигдаль — розкіш! (Коч., II, 1956, 315);

Гості, пригощаючись смаженим мигдалем, чинно бесідують з господинею (Гончар, Таврія, 1952, 126);

*У порівн. Була це струнка й висока на зріст молодиця років двадцяти п’яти, з глибокими чорними очима під довгими віями і білими, як мигдаль, зубами (Тулуб, Людолови, І, 1957, 17).

∆ Мигда́ль ди́кий (низьки́й) — те саме, що бобчу́к.

Використовують для посадок в центрі клумб мигдаль низький, або бобчук (Весн. флора, 1955, 143);

— Сашо, запиши: дикий мигдаль з персиком не схрещується (Довж., І, 1958, 420).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мигдаль — мигда́ль іменник чоловічого роду дерево; плоди збірн. Орфографічний словник української мови
  2. мигдаль — -ю, ч. 1》 Південне невисоке дерево або кущ родини розоцвітих із ніжно-рожевими квітками та овальними плодами – горіхами. 2》 Плід цієї рослини з їстівним солодким або гірким ядром. Мигдаль дикий (низький) — те саме, що бобчук. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мигдаль — МИГДА́ЛЬ, ю, ч. 1. Південне невисоке дерево або кущ родини розоцвітих з ніжно-рожевими квітками та овальними плодами – горіхами. Навколо цвів мигдаль і буз... (О. Олесь); Ми стоїмо під розлогими деревцями гіркого мигдалю (В. Кучер). Словник української мови у 20 томах
  4. мигдаль — мигда́ль (грец. άμύνδαλος) рід рослин родини розових. Дерева або кущі. Поширені в Європі, Азії, Північній і Центральній Америці. Плоди М. звичайного споживають свіжими, використовують у кулінарії, кондитерському виробництві, медицині; з них добувають мигдалеву олію. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. мигдаль — Дерева і кущі родини розових, горіхоплодова культура; поширений в Зх. та Середній Азії; вирощують задля плодів (овальні, чорно-зелені), з твердими їстівними кісточками (мигдаль), солодкими або гіркими; споживають свіжим... Універсальний словник-енциклопедія
  6. мигдаль — Мигда́ль, -лю, -леві (гр. ἀμύγδαλος) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. мигдаль — Мигдаль, -лю м. Миндаль. Словник української мови Грінченка