мийка
МИ́ЙКА, и, ж.
1. Ганчірка, віхоть для миття чого-небудь.
На позаливаній долівці стояв цебер, повний помий, валялись під ногами мокрі мийки, ганчірки, лушпиння з бараболі (Коцюб., І, 1955, 64).
2. Пристосування для миття, промивання чого-небудь; місце, де щось миють, промивають.
Мийки, ванни, умивальники, крани, сифони, змивні бачки — все це згодом виготовлятимуть з пластмас (Наука.., 11, 1964, 27);
— З нього [бункера] ковші забиратимуть брудну картоплю.., подаватимуть на цю ось мийку… (Вол., Місячне срібло, 1961, 246);
Лабораторна мийка.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мийка — ми́йка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- мийка — -и, ж. 1》 Ганчірка, віхоть для миття чого-небудь. 2》 Пристосування для миття, промивання чого-небудь; місце, де щось миють, промивають. Лабораторна мийка. || розм. Місце, поміст, обладнаний для миття автомашин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мийка — МИ́ЙКА, и, ж. 1. Ганчірка, віхоть для миття чого-небудь. На позаливаній долівці стояв цебер, повний помий, валялись під ногами мокрі мийки, ганчірки, лушпиння з бараболі (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах
- мийка — ГАНЧІ́РКА (шматок тканини, перев. господарського призначення), ШМА́ТА розм., ШМАТИ́НА розм., ШМА́ТКА розм., ОНУ́ЧА розм., ОНУ́ЧКА розм., ШМАТЯ́НКА діал.; ДРАНТИ́НА розм. (зі старої тканини); СТИ́РКА, ПІДТИ́РКА розм., ПРО́ТИРКА розм. Словник синонімів української мови
- мийка — Мийка, -ки ж. Тряпка или мочалка для мытья посуды. Уман. и Камен. у. Словник української мови Грінченка