1. Великий тлумачний словник сучасної мови

мийка

ми́йка

-и, ж.

1》 Ганчірка, віхоть для миття чого-небудь.

2》 Пристосування для миття, промивання чого-небудь; місце, де щось миють, промивають. Лабораторна мийка.

|| розм. Місце, поміст, обладнаний для миття автомашин.

3》 Приміщення, обладнане для миття робітників (шахтарів, сталеварів і т. ін.) після зміни; душова.

4》 Раковина на кухні для миття посуду.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мийка — ми́йка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. мийка — МИ́ЙКА, и, ж. 1. Ганчірка, віхоть для миття чого-небудь. На позаливаній долівці стояв цебер, повний помий, валялись під ногами мокрі мийки, ганчірки, лушпиння з бараболі (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах
  3. мийка — ГАНЧІ́РКА (шматок тканини, перев. господарського призначення), ШМА́ТА розм., ШМАТИ́НА розм., ШМА́ТКА розм., ОНУ́ЧА розм., ОНУ́ЧКА розм., ШМАТЯ́НКА діал.; ДРАНТИ́НА розм. (зі старої тканини); СТИ́РКА, ПІДТИ́РКА розм., ПРО́ТИРКА розм. Словник синонімів української мови
  4. мийка — МИ́ЙКА, и, ж. 1. Ганчірка, віхоть для миття чого-небудь. На позаливаній долівці стояв цебер, повний помий, валялись під ногами мокрі мийки, ганчірки, лушпиння з бараболі (Коцюб., І, 1955, 64). Словник української мови в 11 томах
  5. мийка — Мийка, -ки ж. Тряпка или мочалка для мытья посуды. Уман. и Камен. у. Словник української мови Грінченка