1. Словник української мови в 11 томах

митий

МИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ми́ти.

І покої не мазані [у сотника], І сволок не митий, І челяді нема дома (Шевч., II, 1963, 201);

На Нелю вдарило запахом давно не митого людського тіла й поганого тютюну (Вільде, Сестри.., 1958, 441);

Розривається серце за тим Одіссєвм розумним. Він-бо, нещасний, від любих далеко на хвилею митім Острові терпить біду (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 30).

◊ Ми́та ха́та, діал. — хата, стіни зрубу якої не вкриваються обмазкою, а залишаються в натуральному вигляді.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. митий — ми́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. митий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до мити. Мита хата діал. — хата, стіни зрубу якої не вкриваються обмазкою, а залишаються в натуральному вигляді. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. митий — МИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ми́ти. І покої не мазані [у сотника], І сволок не митий, І челяді нема дома (Т. Шевченко); На Нелю вдарило запахом давно не митого людського тіла й поганого тютюну (Ірина Вільде); Розривається серце за тим Одіссеєм розумним. Словник української мови у 20 томах
  4. митий — Митий, -а, -е О хатѣ: съ гладко выструганной внутренней поверхностью стѣнъ, которыя не покрываются глиной, но моются. Шух. I. 93. Хату митую построїв. Мкр. Н. 41. Словник української мови Грінченка