мишеня
МИШЕНЯ́, я́ти, с. Маля миші.
З засіка зуздріло маленьке Мишеня, що Кошеня піймав кудлатий (Бор., Тв., 1957, 160);
Дурне мишеня вилізло із ступи, точить свого рухливого писка об дубову спицю (Руд., Остання шабля, 1959, 159);
*Образно. — Щиколотки позбиваєш! — сміється невеличкий хлопчик. — Мовчи, мишеня, а то розірву! — бликнувши очима, огризнувсь Довбня (Мирний, IV, 1955, 109);
*У порівн. Умер [батько] на панщині!.. А ми Розлізлися межи людьми, Мов мишенята (Шевч., II, 1963, 253);
— Я ж говорила — їй тільки гусей пасти, — незадоволено буркотіла Наталка. Та Оля мов не чула того. Вона мишеням шаруділа в пшениці, з силою виривала кущі бур’яну (Збан., Старший брат, 1952, 34).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мишеня — мишеня́ іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
- мишеня — -яти, с. Маля миші. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мишеня — МИШЕНЯ́, ня́ти, с. Маля миші. З засіку зуздріло маленьке Мишеня, що Кошеня піймав кудлатий (Л. Боровиковський); Дурне мишеня вилізло із ступи, точить свого рухливого писка об дубову спицю (М. Руденко); * Образно. – Щиколотки позбиваєш!... Словник української мови у 20 томах
- мишеня — Мишеня́, -ня́ти, -ня́ті, -ня́м; -ня́та, -ня́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)