1. Словник української мови у 20 томах

мишеня

МИШЕНЯ́, ня́ти, с.

Маля миші.

З засіку зуздріло маленьке Мишеня, що Кошеня піймав кудлатий (Л. Боровиковський);

Дурне мишеня вилізло із ступи, точить свого рухливого писка об дубову спицю (М. Руденко);

* Образно. – Щиколотки позбиваєш! – сміється невеличкий хлопчик. – Мовчи, мишеня, а то розірву! – бликнувши очима, огризнувсь Довбня (Панас Мирний);

* У порівн. Умер [батько] на панщині!.. А ми Розлізлися межи людьми, Мов мишенята (Т. Шевченко);

* Образно. * У порівн. – Я ж говорила – їй тільки гусей пасти, – незадоволено буркотіла Наталка. Та Оля мов не чула того. Вона мишеням шаруділа в пшениці, з силою виривала кущі бур'яну (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мишеня — мишеня́ іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. мишеня — -яти, с. Маля миші. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мишеня — Мишеня́, -ня́ти, -ня́ті, -ня́м; -ня́та, -ня́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. мишеня — МИШЕНЯ́, я́ти, с. Маля миші. З засіка зуздріло маленьке Мишеня, що Кошеня піймав кудлатий (Бор., Тв., 1957, 160); Дурне мишеня вилізло із ступи, точить свого рухливого писка об дубову спицю (Руд., Остання шабля, 1959, 159); *Образно. Словник української мови в 11 томах