1. Словник української мови в 11 томах

множити

МНО́ЖИТИ, жу, жиш, недок., перех.

1. Виконувати множення.

Потім друзі множать 21 на 12 (Донч., VI, 1957, 492).

2. Збільшувати що-небудь кількісно.

Пошли Вам щасна доля вік довгий.., щоб Ви і надалі змогли працювати на нашій рідній ниві, множити і засівати те добре насіння (Мирний, V, 1955, 378);

— Оце вона [надія] і є та сила, Серьожко, що множить і наші з тобою сили! (Гончар, IV, 1960, 76).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. множити — мно́жити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. множити — (кількість) збільшувати, примножувати, намножувати, розмножувати; псла) перемножувати; (живність) розплоджувати, наплоджу вати. Словник синонімів Караванського
  3. множити — див. дбати Словник синонімів Вусика
  4. множити — -жу, -жиш, недок., перех. 1》 Виконувати множення. 2》 Збільшувати що-небудь кількісно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. множити — МНО́ЖИТИ, жу, жиш, недок., що. 1. Виконувати множення. Потім друзі множать 21 на 12 (О. Донченко). 2. Збільшувати що-небудь кількісно. Пошли Вам щасна доля вік довгий.. Словник української мови у 20 томах
  6. множити — ЗБІ́ЛЬШУВАТИ (робити більшим за кількістю, розміром і т. ін.), ПОБІ́ЛЬШУВАТИ рідше, ДОДАВА́ТИ, ПРИБІ́ЛЬШУВАТИ розм., ДОБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., ПІДДАВА́ТИ розм.; ПРИМНО́ЖУВАТИ, МНО́ЖИТИ, ПРИБІЛЬША́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  7. множити — Мно́жити, мно́жу, -жиш, -жать; множ, мно́жмо, мно́жте; мно́жачи Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. множити — Мно́жити, -жу, -жиш гл. Умножать, множить, размножать. Було пани множять вівцю шльонку. Камен. у. Словник української мови Грінченка