множити
мно́жити
-жу, -жиш, недок., перех.
1》 Виконувати множення.
2》 Збільшувати що-небудь кількісно.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- множити — мно́жити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- множити — (кількість) збільшувати, примножувати, намножувати, розмножувати; псла) перемножувати; (живність) розплоджувати, наплоджу вати. Словник синонімів Караванського
- множити — див. дбати Словник синонімів Вусика
- множити — МНО́ЖИТИ, жу, жиш, недок., що. 1. Виконувати множення. Потім друзі множать 21 на 12 (О. Донченко). 2. Збільшувати що-небудь кількісно. Пошли Вам щасна доля вік довгий.. Словник української мови у 20 томах
- множити — ЗБІ́ЛЬШУВАТИ (робити більшим за кількістю, розміром і т. ін.), ПОБІ́ЛЬШУВАТИ рідше, ДОДАВА́ТИ, ПРИБІ́ЛЬШУВАТИ розм., ДОБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., ПІДДАВА́ТИ розм.; ПРИМНО́ЖУВАТИ, МНО́ЖИТИ, ПРИБІЛЬША́ТИ діал. Словник синонімів української мови
- множити — Мно́жити, мно́жу, -жиш, -жать; множ, мно́жмо, мно́жте; мно́жачи Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- множити — МНО́ЖИТИ, жу, жиш, недок., перех. 1. Виконувати множення. Потім друзі множать 21 на 12 (Донч., VI, 1957, 492). 2. Збільшувати що-небудь кількісно. Пошли Вам щасна доля вік довгий.. Словник української мови в 11 томах
- множити — Мно́жити, -жу, -жиш гл. Умножать, множить, размножать. Було пани множять вівцю шльонку. Камен. у. Словник української мови Грінченка