мовляв
МО́ВЛЯВ, вставн. сл; розм.
1. Уживається при передачі слів, які належать не тому, хто говорить, а комусь іншому.
То родички мені й переказують: оттак люди плещуть, мовляв (Барв., Опов.., 1902, 8);
— Самі спожили свіженьку й гарячу рибку, а ви, мовляв, їжте й холодну й нетривну (Н.-Лев., II, 1956, 249);
Не встигла [Катря] ще й поснідати, прибігла сторожова дівчина: Докія Петрівна послали, мовляв, діло якесь є (Головко, II, 1957, 193);
// Уживається при передачі внутрішньої мови персонажа, при розкритті його жесту.
Він з усмішечкою витягнув з кишені перев’язану мотузочком пачку грошей, підкинув її вгору, зловив і на мигах показав: бери, мовляв (Стельмах, II, 1962, 37);
Ясько спокійно кивнув головою: мовляв, зрозумів усе чисто (Чаб., Катюша, 1960, 54).
2. Уживається при уточненні вислову; так би мовити.
А мені дуже весело, що такий мені тепер клопіт великий, таке, мовляв, поле передо мною — і женитись, і на дяка стати (Вовчок, VI, 1955. 235).
Значення в інших словниках
- мовляв — мовля́в вставне слово незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- мовляв — ч., мовляли, мовляють; Р. так би мовити. Словник синонімів Караванського
- мовляв — вставн. сл., розм. 1》 Уживається для передачі слів, які належать не тому, хто говорить, а комусь іншому. || Уживається для передачі внутрішньої мови персонажа, для розкриття його жесту. 2》 Уживається для уточнення вислову; так би мовити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мовляв — МОВЛЯ́В, вставн. сл., розм. 1. Уживається при передачі слів, які належать не тому, хто говорить, а комусь іншому. То родички мені й переказують: оттак люди плещуть, мовляв (Ганна Барвінок); – Самі спожили свіженьку й гарячу рибку, а ви, мовляв... Словник української мови у 20 томах
- мовляв — Мовля́в, присл.; мовля́в би Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мовляв — Мовля́в нар. Такъ сказать, молъ, дескать. Прийшлось сусідові, мовляв, хоч сядь та й плач. Греб. 382. Хоч спасти, мовляв, аби з доброго коня. Литин. у. Словник української мови Грінченка