1. Словник української мови в 11 томах

мовчазник

МОВЧА́ЗНИК, а, ч., розм. Те саме, що мовча́льник.

Голову віддам на відтин, а три чверті з отих мовчазників.., коли дати їм людське життя, змінилися б так, що й батько з матір’ю їх не впізнали б (Мур., Бук. повість, 1959, 77).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мовчазник — мовча́зник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. мовчазник — див. мовчазний Словник синонімів Вусика
  3. мовчазник — -а, ч., розм. Те саме, що мовчальник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мовчазник — МОВЧА́ЗНИК, а, ч., розм. Те саме, що мовча́льник. Голову віддам на відтин, а три чверті з отих мовчазників.., коли дати їм людське життя, змінилися б так, що й батько з матір'ю їх не впізнали б (І. Муратов). Словник української мови у 20 томах
  5. мовчазник — МОВЧУ́Н (той, хто не любить багато говорити), МОВЧА́ЛЬНИК розм., МОВЧА́ЗНИК розм., МОВЧА́Н розм., МОВЧА́К розм.; ПОНУ́РА розм. (похмура людина). Ковалі Грищенки — мовчуни. Удвох з братом за вік викували більше підків, ніж сказали слів (Ю. Словник синонімів української мови