мовчазно
МОВЧА́ЗНО. Присл. до мовчазни́й.
Я тільки та тінь моя власна Мовчазно по вулиці йшли (Л. Укр., IV, 1954, 86);
Мовчазно й похмуро заходили в хату лісовики (Стельмах, Хліб.., 1959, 396);
— Як же тепер? — мовчазно питають Бронникова бійці (Гончар, II, 1959, 286);
*Образно. Мовчазно й суворо дивились високі білі двері класів (Донч., V, 1957, 559).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мовчазно — мовча́зно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- мовчазно — Присл. до мовчазний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мовчазно — МОВЧА́ЗНО. Присл. до мовчазни́й. Я тільки та тінь моя власна Мовчазно по вулиці йшли (Леся Українка); Мовчазно й похмуро заходили в хату лісовики (М. Стельмах); – Як же тепер? – мовчазно питають Бронникова бійці (О. Гончар); * Образно. Словник української мови у 20 томах
- мовчазно — Мовчазно нар. Молчаливо. Словник української мови Грінченка