молодечий
МОЛОДЕ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до молоде́ць 1.
Цвіт спадає нам на плечі, юні плечі, молодечі (Тич., Хор.., 1958, 12);
// Власт. молодій людині.
Він [капітан] любив Анелю всею душею, з молодечим запалом (Фр., VI, 1951, 405);
Вражають очі [Єгора], що горять молодечою запальністю і якимсь одчайдушним веселим зухвальством (Шиян, Баланда, 1957, 7);
Він звик бачити у цій дівчині те, що є найкращого в комсомолі. Життєрадісність і бадьорість.., молодечу настійливість у серйозній, важкій роботі (Донч., II, 1956,178).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- молодечий — молоде́чий прикметник Орфографічний словник української мови
- молодечий — (щодо молодця) МОЛОДЕЦЬКИЙ, хвацький; (щодо молоді) молодіжний, юнацький, р. молоднечий. Словник синонімів Караванського
- молодечий — див. жвавий; молодий Словник синонімів Вусика
- молодечий — -а, -е. Прикм. до молодець 1). || Власт. молодій людині. Великий тлумачний словник сучасної мови
- молодечий — МОЛОДЕ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до молоде́ць 1. Цвіт спадає нам на плечі, юні плечі, молодечі (П. Тичина); // Власт. молодій людині. Він [капітан] любив Анелю всею душею, з молодечим запалом (І. Словник української мови у 20 томах
- молодечий — БРА́ВИЙ (властивий бравій людині), МОЛОДЕ́ЦЬКИЙ, МОЛОДЕ́ЧИЙ, БАДЬОРИ́СТИЙ рідше, ХВА́ЦЬКИЙ розм., МОЛОДЦЮВА́ТИЙ рідше. Патронташ, ремінці, киси, свистки, ланцюжки й болотні чоботи, разом з погонами і форменими ґудзиками... Словник синонімів української мови
- молодечий — Молоде́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- молодечий — Молодечий, -а, -е = молодецький. по-молоде́чи. По молодецки. Та по-молодечи будеш Богу молитися, а не по-чернечи харамаркать. Шевч. 246. Словник української мови Грінченка