1. Словник української мови в 11 томах

мольба

МОЛЬБА́, и́, ж., рідко. Благання, моління (у 2 знач.).

А втім, жінки й дітки малі Катованих ураз юрбою з плачем, риданням і мольбою Поверглись панові до ніг (Фр., X, 1954, 333);

В очах тремтіла не мольба, а страх (Ле, Міжгір’я, 1953, 34).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мольба — мольба́ іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. мольба — -и, ж., рідко. Благання, моління (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мольба — МОЛЬБА́, и́, ж., рідко. Благання, моління (у 2 знач.). А втім, жінки й дітки малі Катованих ураз юрбою з плачем, риданням і мольбою Поверглись панові до ніг (І. Франко); В очах тремтіла не мольба, а страх (Іван Ле). Словник української мови у 20 томах
  4. мольба — БЛАГА́ННЯ (пильне пристрасне прохання), ЗАКЛИНА́ННЯ підсил., МОЛІ́ННЯ підсил., МОЛЬБА́ підсил. рідше; УПРО́ШУВАННЯ (ВПРО́ШУВАННЯ), УПРО́ХУВАННЯ (ВПРО́ХУВАННЯ) (пильне прохання зробити щось). Словник синонімів української мови