монада
МОНА́ДА, и, ж.
1. У старогрецькій математиці — назва одиниці.
2. У стародавніх філософів (піфагорійців) — одиничність як один із принципів буття.
3. В ідеалістичній філософії Лейбніца — одна з непротяжних, неподільних духовних сутностей, що нібито лежить в основі буття.
Мудрець.. толковав [пояснював] якихсь монадів [монад] І думав, відтіль взявся світ (Котл., II, 1952, 143).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- монада — мона́да іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- монада — -и, ж. 1》 У давньогрецькій математиці – назва одиниці. 2》 У стародавніх філософів (піфагорійців) – одиничність як один із принципів буття. 3》 В ідеалістичній філософії Лейбніца – одна з непротяжних, неподільних духовних сутностей, що лежить в основі буття. Великий тлумачний словник сучасної мови
- монада — Першепочаток, єдинство Словник чужослів Павло Штепа
- монада — МОНА́ДА, и, ж. 1. У давньогрецькій математиці – назва одиниці. Математичні ідеї – стрункі й прегарні легко лягають в свідомість еллінки .. Словник української мови у 20 томах
- монада — мона́да [від грец. μονάς (μονάδος) – одиниця] в ряді немарксистських філософських систем – найпростіша, неподільна єдність, первоначало, основа явищ. Словник іншомовних слів Мельничука
- монада — МОНАДА (грецьк. μονάζ від μονάδοζ — одиниця, неподільне) — найпростіша, неподільна єдність, першопочаток, основа явищ. Термін "М." вживається у філософських системах Піфагора, Бруно, Кузанського. Вчення про... Філософський енциклопедичний словник
- монада — Монада, -ди ж. Монада. Мудрець же физику провадив і толкував якихсь монадів і думав, відкіль взявся світ. Котл. Ен. III. 53. Словник української мови Грінченка