монофтонг
МОНОФТО́НГ, а, ч., лінгв. Голосний звук з одного елемента артикуляції; однозвук.
Монофтонг — простий голосний звук (однозвук) (Сл. лінгв. терм., 1957, 95).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- монофтонг — монофто́нг іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- монофтонг — -а, ч., лінгв. Голосний звук з одного елемента артикуляції; однозвук. Великий тлумачний словник сучасної мови
- монофтонг — (грам.) однозвук. (див. противн. дифтонг) Словник чужослів Павло Штепа
- монофтонг — МОНОФТО́НГ, а, ч., лінгв. Голосний звук з одного елемента артикуляції; однозвук. Монофтонг – голосний з артикуляційною та акустичною однорідністю (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
- монофтонг — монофто́нг (грец. μονόφθογγος, від μόνος – єдиний і φθόγγος – звук) простий голосний звук на відміну від складних голосних звуків (дифтонгів, трифтонгів). Словник іншомовних слів Мельничука
- монофтонг — МОНОФТО́НГ лінгв., ОДНОЗВУ́К. Словник синонімів української мови
- монофтонг — Монофто́нг, -га; -то́нги, -гів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)