1. Словник української мови в 11 томах

моральність

МОРА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж. Відповідність поведінки людей нормам моралі (у 1 знач.).

Коцюбенко, побувавши в бувальцях і попсувавши трохи свою моральність, швидко постеріг тайну, як можна розмножитись на писарській службі (Н.-Лев., IV, 1956, 56);

Зоня виконує в нашому домі роль охоронця моральності. На її думку, завжди щось не так, як треба, завжди щось не личить (Вільде, Сестри.., 1958, 303).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. моральність — мора́льність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. моральність — [морал'н'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  3. моральність — -ності, ж. Відповідність поведінки людей нормам моралі (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. моральність — МОРА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж. Відповідність поведінки людей нормам моралі (у 1 знач.). Коцюбенко, побувавши в бувальцях і попсувавши трохи свою моральність, швидко постеріг тайну, як можна розмножитись на писарській службі (І. Словник української мови у 20 томах
  5. моральність — В ціннісному значенні: відповідність людських дій з істиною і благом кожного; в описовому значенні: комплекс визнаних норм, оцінок і взірців поведінки; різні філософські школи наголошують або незмінність гол. принципів м., або їх залежність від епохи і середовища. Універсальний словник-енциклопедія
  6. моральність — МОРАЛЬНІСТЬ — буттєвий корелят моралі, що визначає спосіб, рівень і межі впливу її норм на реальне людське життя. Розрізняють два конкретніших значення терміна "М. Філософський енциклопедичний словник
  7. моральність — Мора́льність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. моральність — Моральність, -ности ж. Нравственность. Желех. Словник української мови Грінченка