моровиця
МОРОВИ́ЦЯ, і, ж.
1. Те саме, що мор.
Кажуть, хворобу насилає [знахар] і на товар моровицю (Гр., II, 1963, 256).
2. Епідемія (звичайно чума), що спричиняє велику смертність.
— П’ять років тому померло мало не пів-Чабан-Таша з моровиці (Тулуб, Людолови, І, 1957, 391);
Найстарший син його не повернувся з Волконських гір.., наймолодший помер у моровицю (Стельмах, І, 1962, 339);
Чума… В народі її ще називають "чорною смертю". Страшна моровиця не раз шугала над Європою (Літ. Укр., Іб.УІІІ 1968, 1).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- моровиця — морови́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- моровиця — МОР; чума Словник синонімів Караванського
- моровиця — див. смерть Словник синонімів Вусика
- моровиця — -і, ж. 1》 Те саме, що мор. 2》 Епідемія (зазвичай чума), що спричиняє велику смертність. Великий тлумачний словник сучасної мови
- моровиця — МОРОВИ́ЦЯ, і, ж. 1. Те саме, що мор. Кажуть, хворобу насилає [знахар] і на товар моровицю (Б. Грінченко). 2. Епідемія (звичайно чума), що спричиняє велику: смертність. – П'ять років тому померло мало не пів-Чабан-Таша з моровиці (З. Словник української мови у 20 томах
- моровиця — ЕПІДЕ́МІЯ (масове заразне захворювання людей або тварин; явище, яке набуло великого поширення), ПО́ШЕСТЬ, ЗАРА́ЗА заст.; МОР, МОРОВИ́ЦЯ (про масове захворювання, що спричиняє велику смертність)... Словник синонімів української мови