моровиця
МОРОВИ́ЦЯ, і, ж.
1. Те саме, що мор.
Кажуть, хворобу насилає [знахар] і на товар моровицю (Б. Грінченко).
2. Епідемія (звичайно чума), що спричиняє велику: смертність.
– П'ять років тому померло мало не пів-Чабан-Таша з моровиці (З. Тулуб);
Найстарший син його не повернувся з Балканських гір.., наймолодший помер у моровицю (М. Стельмах);
Чума... В народі її ще називають “чорною смертю”. Страшна моровиця не раз шугала над Європою (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- моровиця — морови́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- моровиця — МОР; чума Словник синонімів Караванського
- моровиця — див. смерть Словник синонімів Вусика
- моровиця — -і, ж. 1》 Те саме, що мор. 2》 Епідемія (зазвичай чума), що спричиняє велику смертність. Великий тлумачний словник сучасної мови
- моровиця — ЕПІДЕ́МІЯ (масове заразне захворювання людей або тварин; явище, яке набуло великого поширення), ПО́ШЕСТЬ, ЗАРА́ЗА заст.; МОР, МОРОВИ́ЦЯ (про масове захворювання, що спричиняє велику смертність)... Словник синонімів української мови
- моровиця — МОРОВИ́ЦЯ, і, ж. 1. Те саме, що мор. Кажуть, хворобу насилає [знахар] і на товар моровицю (Гр., II, 1963, 256). 2. Епідемія (звичайно чума), що спричиняє велику смертність. Словник української мови в 11 томах